Минулого тижня я мала змогу поїхати до Івано-Франківська на Всеукраїнський орфографічний конкурс з польської мови, який відбувся у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника. Це було надзвичайно хвилююче, бо я їхала туди представляти наш університет ім. Богдана Хмельницького. Туди з’їхалося понад 40 студентів-полоністів змагатися у своїх знаннях із польської орфографії. Під час цього диктанту, здається, не тільки в мене, але й у всіх інших учасників було хвилювання. Тому що, в першу чергу, це була перевірка себе: чого досягли за певний період, чому навчилися, а що треба ще допрацювати.
Пам’ятаю, під час оголошення результатів цього конкурсу була надзвичайно напружена атмосфера, бо всім кортіло довідатись: в кого яке місце. Звичайно, оголошення було від кінця, що ще більше підігріло хвилювання всіх присутніх. Названо 37 номерів, а мого ще не назвали… а ось і мій довгоочікуваний номер, який прозвучав із III місцем… Вибух емоцій! А потім: призи, вітання, запрошення на подібні конкурси та заліковка магістрантки польського вишу.
Щиро зізнаюся, навіть через кілька днів мене переповнюють всі ці емоції... Це було не очікувано і дуже хвилююче. Згадую про Івано-Франківськ… Казкове місто, куди хочеться повертатися ще і ще. Маленькі вулички, встелені бруківкою, мальовничі старовинні кам’яниці перехоплюють подих, а цікавий говір тамтешніх мешканців привертає до себе увагу. Я неймовірно рада, що відвідала Івано-Франківськ, перевірила свої знання, що дуже важливо для мене самої, а також познайомилась із новими людьми і зустріла своїх знайомих з інших міст України, з якими заприятелювала під час літньої школи у польському м. Люблін.
Валерія Палій, студентка 4-курсу,
яка навчається за ОП «ПЕРЕКЛАД (російська, польська)