Ага, а канікули мені для чого, для того, щоб я про універ думав(ла)??? Дожились. Ми – люди і пристосування тече по наших жилах. Спочатку ми одягаєм найкрутіші луки «баленсіага-луівітон-жеванши», а вже через 2 тижні вересня розуміємо, що ми знов „попались на капкан“, а вибратися із нього можна буде ой як не скоро. І ми починаємо навчатися, набирати бали і врешті розуміти, що ми за цим сумували. Поряд наші одногрупники, які ще не прокинулися зранку, викладач, який хоче, щоб ви самі здогадались, що вам було додому, ну і, звісно, довгоочікуваний дзвінок на перерву, після якого аудиторія осиротіє і чекатиме своїх наступних «гризунів граніту науки».
